Українська л-ра. 9 клас.16.02. Тема.  Тарас Шевченко. "До Основ'яненка". Геніальний поет, мислитель, пророк національного відродження в Україні. Рання творчість. Перші поетичні твори баладного та елегійного жанрів ("Причинна", "Думи мої..."). Оглядове вивчення історичної теми у творчості Кобзаря ("Іван Підкова", "Тарасова ніч", "Гайдамаки").

Біографія Т. Г. Шевченка 

Що знаємо?

1.     Кирилівка—село, де народився Т.Г. Шевченко 2.     9 березня 1814 року народився Т. Шевченко 3.     Батько поета був хліборобом, стельмахом, чумаком. Умів читати і писати 4.     Малий Тарас володів здібністю до маларства 5.     Іван Сошенко—художник. Друг Т. Шевченка 6.     22 квітня 1838р. талановитого кріпака Т. Шевченка викуплено з кріпацтва 7.     У 1843 році відбувся перший приїзд на Україну. Перед ним лежав розтерзаний, без хреста розіп'ятий край 8.     «Кобзар» було видано у 1840 році 9.     5 квітня 1847 рік—перший арешт Т.Шевченка 10. 1848 рік. Поетові всміхнулася крихта куцого щастя. Його взяли художником в наукову експедицію для вивчення Аральського моря 11. 1850 рік. Навколо пустеля, пісок і солона вода. Шевченка переведено в Новопетровське укріплення—на півострові Мангишлак 12. 1857 рік—надія, радість, щастя...крах. Шевченка відпустили. Через місяць арештували знову 13. 1858 рік—другий  приїзд на Україну 14. 1859 рік—третій  арешт 15. Поет помер 10 березня 1861 року

Рання творчість Т. Шевченка: твори і жанри

Жанри	Твори
Балади	«Причинна», «Утоплена», «Тополя»
Героїчні поеми	«Гайдамаки», «Гамалія»
Соціально-побутові поеми	«Катерина»
Вірші-послання	«До Основ'яненка»
Вірші-роздуми	«Думи мої, думи мої...»
Драми	«Назар Стодоля»

1.  «Тарасова ніч»

    Надзвичайно велику роль у творчості Шевченка відіграють ті героїчні сторінки нашої минувшини, які пов'язані з україн­ським козацтвом. Запорозька Січ і козацьке лицарство - це феноменальне явище укра­їнської історії, ціла епоха в житті нашого народу, його легендарне минуле, уособлення свободи й національної гідності, героїзму й патріотизму.

Свої роздуми про козацькі часи й Укра­їнську гетьманську державу Шевченко фак­тично вперше подає в поемі «Тарасова ніч», написаній у листопаді 1838 року в Петербурзі. В основі сюжету - історична подія: перемога козаків на чолі з Тарасом Федоровичем, якого називали ще Трясилом, над польсько-шляхетським військом гетьмана С. Конецпольського під Переяславом під час селян­сько-козацького повстання 1630 року.

У творі використано прийом обрамлення: на початку й у кінці зображено кобзаря, що співає в оточенні молоді про боротьбу коза­ків проти поневолювачів. Перед слухачами постають персоніфіковані образи зневаженої зажуреної України,

«Зажурилась Україна –

Як мала дитина.

Ніхто її не рятує…

Козачество гине;»

що потерпає від поль­сько-шляхетського панування, релігійних переслідувань з боку уніатів, жорстокого придушення повстань, зокрема під проводом Наливайка та Павлюги. Гетьман нереєстро­вих запорозьких козаків Тарас Трясило під­німає побратимів на чергове повстання проти ляхів 1630р., проте зазнає поразки у важких боях з військом Конецпольського. Однак козаки не здаються, вони лише імітують свою поразку, а потім після переможного бенкету ляхів ото­чують уночі вороже військо й завдають йому нищівного удару. Яскраві, експресивні кар­тини битви козаків з ляхами сприймаються як протест проти ганебної дійсності, в основі якого - мрія поета про кращу долю народу й утвердження його права на свободу. Історичні персонажі поеми - Северин Наливайко, Павлюга, а також головний герой твору Тарас Трясило виступають борцями за волю, що не протистоять масі, а є виразниками її прагнень і сподівань. Поему було написано заради про­будження національної самоповаги українців, усвідомлення й утвердження себе як народу з давньою і героїчною історією.

2.  «Іван Підкова»

Поему «Іван Підкова» присвячено бо­ротьбі українського народу проти турецько-татарських завойовників. У поемі йдеться про морські походи запорожців. Агресивна політика султанської Туреччини та Крим­ського ханства була спрямована на спусто­шення українських земель. Під час набігів завойовники забирали в рабство чимало українців, потім їх продавали на невіль­ницьких ринках Криму й Туреччини. Щоб розгромити міста-фортеці й визволити по­лонених, козаки вирушали морем до Туреч­чини.

Іван Підкова - реальна історична по­стать. Образ сміливого отамана, який не раз очолював морські походи козаків, і вивів у своїй поемі Шевченко.

Поема складається з двох частин. У пер­шій автор змальовує козацькі часи в Украї­ні, але з давньої слави полишилися тільки високі могили, де спочиває «Козацькеє біле тіло, в китайку повите». Водночас своєю ху­дожньою уявою поет змальовує запорозьких лицарів, їхню відвагу та одчайдушність. їх не лякають на розбурханому морі «хвилі, як ті гори», коли «ні землі, ні неба», вони вкри­вають човнами-чайками Дніпровий лиман і пускаються в морський похід, аби вдарити на столицю ворожого султана.

Оспівуючи в першій частині славні пе­ремоги запорожців, Шевченко використовує рефрен «було колись»:

Було колись - запорожці

Вміли пановати.

Пановали, добували

І славу, і волю;

Минулося - осталися

Могили по полю. У наступних рядках звучить віра в те, що запорожці гинули не марно:

Було колись добре жити на тій Україні... А згадаймо! Може, серце Хоч трохи спочине. У другій частині Шевченко зображує власне морський похід запорожців до столи­ці султанської Туреччини - Царгорода. Ця частина поеми велична, патетична. На тлі грізної стихії моря козаки співають. Вони йдуть визволяти своїх братів з неволі, тому настрій піднесений. Поет змалював велику довіру, яка панує в козацькому середовищі. Запорожці один до одного ставляться з по­шаною. Такі стосунки в козацькому війську свідчать про справжнє лицарство запорож­ців у великому й повсякденному водночас. Це типово романтичний образ ранньої твор­чості Т. Шевченка.

ПОЕМА "ГАЙДАМАКИ"

Романтична поема «Гай­дамаки» вийшла друком окремою книж­кою в Петербурзі (1841 р.), коли її авторові було всього 27 років. Гостро драматичним, навіть трагічним життям у поемі живуть реальні історичні постаті, гайдамацькі ватажки Максим Залізняк та Іван Ґонта, і поряд з ними - Ярема Галайда («вполо­вину видуманий»), його кохана Оксана і «вільшанський титар правдивий». Ро­мантизуючи драматичні події та дійових осіб, автор опоетизовує їх і посилає в Україну як поборників «святої волі»:

Сини мої, гайдамаки!

Світ широкий, воля -

Ідіть, сини, погуляйте,

    Пошукайте долі.

Історична основа твору. Міні-екскурс в історичне минуле з учителем історії.

Словникова робота

Коліївщина - від слова «колій» - той, що коле.

Гайдамаччина - від слова «гайдамака»; гайда (тур.) - гнати, переслідувати; вперше

термін зустрічаєтся у документах 1717 р.

Конфедерати (від лат.сопіЬесІегаїіо - спілка, об'єднання; у Польщі XV1-XVI1ct. -

тимчасові військово-політичні союзи шляхти, які створювалися для збереження привілеїв шляхти, захисту прав католицької церкви та ін.)

Тема твору - зображення боротьби українського народу під назвою Коліївщина проти польського панування на Правобережній Україні.

Ідея твору - звеличення національно-визвольного руху на Україні та його народних героїв - лицарів Коліївщини, засудження жорстокого ставлення влади Польщі та Росії до українського населення Правобережжя.

Жанр твору - героїко-історична романтична ліро-епічна поема-епопея.

Особливості сюжетно-композиційної структури поеми. У поемі два вступи (лірико філософський) та історичний («Інтродукція»), десять розділів, епілог, «Передмова» (у кінці твору), послання до передплатників («Панове субскрибенти») і «Приписи» (примітки автора).

Композиційні особливості: вставні пісні, ліричні відступи, автор - співучасник зображуваних подій, відсутність розв'язки.

У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою: розгортання та хід повстання під назвою Коліївщина та історія особистого життя Яреми.

Поема «Гайдамаки» складається з лірично-філософського вступу-присвяти, історичного вступу («Інтродукція»), десяти розділів та епілогу. Важливе зна­чення мають такі складові частини твору, як «Передмова» (насправді — піс­лямова), жартівливе звернення до передплатників поеми («Панове субскрибенти!») та «Примітки», складені самим Шевченком. Лірично-філософський вступ до поеми являє собою авторські роздуми над швидкоплинністю життя, над нескінченними змінами в природі і людському житті. У вступі до поеми автор визначив власні ідейно-естетичні позиції як співець цілого народу та його представник. Основна частина поеми починається «Інтродукцією», де автор дає оцінку національному, релігійному та класовому стану тогочасної Польської держа­ви. «Інтродукція» є своєрідною експозицією сюжету поеми. У творі просте­жуються дві сюжетні лінії: перша, основна, — змалювання підготовки та пе­ребігу повстання Коліївщина; друга — історія кохання Яреми (сіромахи – бідняка, попихач – слуга й Оксани. Ку­льмінаційним моментом першої сюжетної лінії є розділ «Гонта в Умані», дру­гої — «Червоний бенкет».

Перша: Ярема - наймич-попихач у шин­каря Лейби; побачення Яреми з Окса­ною; рішення йти в гайдамаки; участь у боях у Черкасах; звістка, що титаря вбито, а Оксану викрадено; люта помста шляхті за особисте горе й за знущання над людьми («...а Ярема не ріже - лю­тує! З ножем в руках на пожарах і днює й ночує...»); порятунок Оксани; перебу­вання її в монастирі; одруження Яреми з Оксаною; знову в битвах; «А в нашого Галайди хата на помості...».

Друга сюжетна лінія - лінія народ­ного повстання: «На ґвалт України орли налетіли»; повстанці збираються під Чи­гирином; освячення ножів; початок по­встання; гайдамаки в Лисянці; кривава розправа в Умані як кульмінаційна точ­ка народної боротьби за своє звільнення; спад повстання.

Головним героєм поеми є повсталий народ, котрий, як і Ярема Галайда, від­чув свободу, перспективу розпрямлення вільних крил:

Не знав, сіромаха, що виросли крила, Що неба достане, коли полетить...

Шевченко прагне відновити історич­ну справедливість, розповівши правду про причини Коліївщини.

Сюжет.

Інтродукція: розповідається про політичний стан Польської держави, де зародився гайдамацький рух; розкриваються причини повстання.

Галайда: знайомство з Яремою та його коханою Оксаною.

Конфедерати: цієї ж ночі до Лейби прийшли конфедерати,він сказав, що в нього немає «ні шеляга», а багато червонців зберігається в костьолі у вільшанського титаря. Ще у титаря є гарна дочка Оксана, «як панночка». Конфедерати залишили корчмаря і поїхали у Вільшану.

Титар: Ярема чекає на Оксану у Вільшані біля гаю. Він дуже переймається, чи прийде кохана. Приходить Оксана: вона забарилася через те, що занедужав її батько. Ярема розповідає Оксані про те, що хоче пристати до гайдамаків. Закохані уявляють собі майбутнє. Тим часом конфедерати вимагають у титаря гроші, а той мовчить. Ляхи закатували титаря. У хату вбігає Оксана, бачить мертвого батька і знепритомнює. Конфедерати забирають її з собою.

Свято в Чигирині: автор тужить за гетьманським ладом в Україні. Гайдамаки збираються біля Чигирина, щоб освятити ножі.

Треті півні: загальнонародне повстання почало; Ярема приєднується до гайдамаків. Червоний бенкет: повстання розгортається. Ярема дізнається про смерть титаря і про зникнення Оксани. Він записується в гайдамаки.

Гупалівщина: повстання охопило всю Україну. Повстанці мандрують Україною. Якось вони зустрічаються з підлітком з Керелівки.

Бенкет у Лисянці: жорстока помста ляхам у Лисянці. Гайдамаки влаштовують бенкет після різні. Ярема впізнає перевдягненого в козака Лейбу. Той розповідає йому, що ляхи тримають Оксану в будинку за мурами. Ярема встигає врятувати кохану перед тим, як повстанці починають палити по будинку з гармат. Він везе її до Лебедина.

Лебедин: Оксана знаходиться в монастирі під наглядом черниці. Ярема з Оксаною обвінчалися, але хлопець одразу поїхав бити ляхів.

в Умані: повстання продовжується. Гонта вірний присязі власними руками вбиває двох своїх синів. Гонта ховає своїх синів у степу.

Епілог: продовження постання. Розповідається, як склалася доля гайдамацьких ватажків після придушення повстання.

Робота над баладою «Причинна»

Балада—невеликий сюжетний віршований ліро-епічний твір про виняткову родинно-побутову, соціально-побутову подію, з драматично напруженим сюжетом, в якому наявні елементи фантастики.

До появи Т. Шевченка балада пройшла в світовій літературі тривалий і складний шлях еволюції від народної танцювальної пісні до сюжетного поетичного твору переважно історичного або казково-легендарного змісту з похмурим колоритом. У кінці ХVІІІ—на початку ХІХ ст. вона досягла особливого розквіту в творчості сентименталістів, а ще більше—романтиків. 

Зародившись як жанр суто ліричної поезії, балада поступово прибрала оповідну форму, трансформуючись у напрямі епосу. Така її еволюція зумовлювалася увагою до історичних і легендарних мотивів, відтворення яких закономірно спонукало письменника вдаватися до об'єктивного зображення дійсності. Проте тільки в певних межах. Ліричне начало не зникло: переживання поєднувалося із зображенням подій, долі людини.

У порівнянні з баладами українських романтиків 30-х років кроком уперед була «Причинна» (1837).  

«Причинна».( Як пояснює тлумачний словник, причинна — та, якій «пороблено», «зроблено причину» — душевну хворобу).У Шевченка ж дівчину зроблено сновидою.

• надрукована вперше в альманасі «Ластівка» Є. Гребінки.
• ліричний відступ — монолог-молитва «Така її доля...», став народною піснею-романсом (музика композитора В. Заремби).
• Позасюжетні елементи ( роздуми, описи, відступи)
• Тема твору — розповідь про дівчину-красуню, яку ворожка зробила сновидою, щоб вона менше страждала від розлуки з коханим.
• Головний мотив твору — торжество кохання над ворожими силами в природі: навіть смерть не спроможна розлучити закоханих, які возз’єдналися після неї).

Балада  - це ліро – епічний сюжетий пісенний твір, за основу якого взято подію легендарно – історичного ,родинно – побутового змісту з описами незвичайних ситуацій,людей,учинків

Сюжет обирає автор - Розлука закоханих

Конфлікт у творі не розгорнутий і чітко не окреслений. Ми не можемо охарактеризувати героїв конкретно, не можемо точно вказати причину їх розлуки.

Реальні	Фантастичні
Дівчина	Малі діти, що повиринали з Дніпра
Козак	Мати
Ворожка	Русалоньки
Дівчата, що йдуть у поле жати

Образні засоби у творі (епітети: буйний вітер, карі очі, чорні хмари, коник вороненький тощо; порівняння: «кругом, як в усі, все мовчить», «І блідий місяць на ту пору із хмари де-де виглядав, неначе човен в синім морі, то виринав, то потопав»; персоніфікація: «шепочуть густі лози»)

«Причинна»—це типово романтична балада, в якій ще немало від традицій попередників і народнопоетичної символіки: на перший план висуваються не так персонажі, як надзвичайні події, важливого значення набувають гіперболічні описи природи, часті звертання до персоніфікацій, метафоричності, пісенного епітета.

Балада побудована на мотивах народних переказів. Значну роль у ній відіграють грізні картини природи, схвильована авторська мова, покликана зворушити читача, збудити в нього співчуття до героїні. Картини природи та ліричний відступ, хоч і органічно «вмотивовані» в сюжет, набувають і самостійного звучання: народними піснями стали «Реве та стогне Дніпр широкий», «Така її доля...». Саме «Така її доля...» найбільше дає уявлення про героїню, яка власне в дії, сюжеті участі не бере, не розкриває свого характеру, а тільки стає жертвою лихих обставин. Але те, що каже про неї поет, симптоматично:

Якби-то далися орлинії крила, За синім би морем милого знайшла; Живого б любила, другу б задушила, А до неживого у яму б лягла. Не так серце любить, щоб з ким поділиться...