26.04. Зарубіжна л-ра 8-й клас.

Тема. Сучасна зарубіжна поезія (1-2 за вибором).Літературний портрет В. Шимборської.

Віслава Шимборська (Wisława Szymborska) – польський поет, есеїст, літературний критик і перекладач; співзасновниця Товариства польських письменників (1989), член Польської академії знань (1995), лауреат Нобелівської премії з літератури (1996), відзначена Орденом Білого Орла (2011).

Дебютувала на сторінках видання «Dziennik Polski» віршем «Шукаю слова» (Szukam słowa) 1945 року. 1952 року у видавництві «Czytelnik» видала першу збірку поезії «Ось чому ми живемо» (Dlatego żyjemy), стала членом Спілки письменників Польщі. 1953-1966 років була керівником відділу поезії тижневика «Życie Literackie», 1967-1981 років публікувала там фейлетони, які писала до 2002 року. 1983 року почала співпрацю з виданням «Tygodnik Powszechny». З 1988 року була членом ПЕН-клубу, з 2001 – почесним членом Американської академії мистецтв та літератури. Її книги перекладено на 42 мови світу.

Коротке життя наших предків

Небагато доживало до тридцяти.

Старість була привілеєм каміння й дерев.

Дитинство дорівнювало щенячому віку вовків.

Слід було поспішати, впоратися з життям,

поки сонце зійде,

поки випаде перший сніг.

Тринадцятилітні матері,

чотирирічні слідопити пташиних гнізд в очереті,

двадцятилітні провідні мисливці –

щойно їх не було ще, зараз – їх вже немає.

Кінцівки безкінечності зростались швиденько.

Відьми жували закляття

всіма зубами молодості, що залишились.

Під вікном мужнішав син.

Під вдавленими дідовими очима народжувався внук.

Зрештою, вони не лічили свого віку.

Рахували сіті, горщики, хижки, сокири.

Час, такий щедрий до будь-якої зірки на небі,

простягав до них руку праву порожню

і швидко йшов, ніби це було соромно.

Ще крок, ще крок

вздовж лискучої річки,

що з темряви витікає і в темряві закінчується.

Не було ні хвильки для втрати,

питань для відкладення і відвертостей для запізнення,

якщо вони не були вчасно вирішені і повідані.

Мудрість не могла чекати сивини.

Мусила бачити ясно, поки станеться ясність

і всілякий голос вчути, перш ніж він прозвучить.

Добро і зло – 

відали про нього мало, але все:

коли зло торжествує, добро ховає себе,

коли добро проступає, зло таїться.

І те, і інше – не до подолання,

ні до відведення на безповоротну дистанцію.

Тому якщо радість, то з домішком тривоги

якщо розпач, то не без тихої надії.

Життя, хоч би і довге, завжди буде коротким.

Занадто коротким, щоб до нього щось додати.

Домашнє завдання. Обрати та опрацювати 1, 2 твори В. Шимборської. Навчитися виразно їх читати.