Українська л-ра.9-й клас.18.02  Тема. Вісь неперервності історичного часу ("До Основ'яненка").

«До Основ’яненка»(послання)

Навчальний діалог.

• Що ви знаєте про створення поезії? (Була написана 1839 року. Збіглася в часі з непростими пошуками молодим Шевченком власного шляху в житті й літературі).
• Що стало поштовхом до написання? (Нарис Г.Квітки - Основ’яненка «Головатий»).

Довідка.

Антон Головатий – кошовий отаман чорноморського козацького війська.

• Що згадує автор у творі? (Старожитну Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю).
• На що скаржиться? (На власне безталання).
• Чому Т.Шевченко звертається до Г.Ф.Квітки-Основ’яненка з проханням зображувати у своїх творах минуле батьківщини, Запорозьку Січ? (Це мало велике значення для пробудження національної свідомості українців).
• За чим поет щиро сумує?
• Що Т.Шевченко називає «дивом, що було, минуло»? (Козацьку вольницю, звитягу запорожців, все, що уособлює українську старовину).
• За допомогою яких художніх засобів передає свою зажуру? (Через систему персоніфікацій).
• Образи-символи.
• Могили – свідки минулого. «Співай же їм, мій голубе! / Про Січ, про могили - / Коли яку насипали, / Кого положили…».
• Образ крові наявний у Шевченковій поезії у складі народно-епічної гіперболи «море крові».

Заповніть таблицю.

Народнопісенні тропи
Порівняння	«Чайка скиглить літаючи, Мов за дітьми плаче»
Персоніфікація	«На тім степу скрізь могили Стоять та сумують»
Постійні епітети	«синє море», «червоні жупани», «чужі люде», «слава козацькая»

Тема: Роль особистості в житті суспільства;

Патріотична місія художників слова;

Ностальгія за славним козацьким минулим; необхідність знищення в собі байдужості;

Усвідомлення ролі минулого у побудові майбутнього.

Тема: відтворення спогадів поета про старожитню Україну, запорозьке козацтво, колишню славу рідного краю.

Ідея: висловлення прохання до Основ’яненка зображувати у своїх творах минуле Батьківщини, Запорозьку Січ, що мало велике значення для пробудження національної свідомості українців.

Основна думка:Шевченко прагне викликати інтерес земляків до героїчного минулого рідного краю, переконати їх, що Україна знову може стати самостійною державою, що її історія не закінчилася, вона продовжиться в майбутньому за справедливого суспільного ладу.

Жанр: вірш-послання, громадянська лірика.

Послання - вірш, написаний у формі звернення до певної реальної особи.

Аналіз твору Тараса Шевченка 

"До Основ'яненка" 1839 р. 

Літературний рід: лірика. 

Жанр: послання.

 Вид лірики: громадянська. 

Провідні мотиви: захоплення героїчним минулим України; роль уроків історії для вирішення проблем сучасності; віра в безсмертя рід­ного народу. 

Про твір: поштовхом до написання романтично-величального по­слання «До Основ’яненка» стала публікація в «Отечественньїх записках» нарису Г. Квітки-Основ’яненка «Головатий (Нарис для історії Малоро­сії)», який справив на Т. Шевченка глибоке враження. Поет заохочував свого старшого побратима висвітлювати історико-героїчну, патріотичну тематику, спонукав відтворювати в усій величі героїку минулого Украї­ни, щоб розбудити пасивних сучасників для боротьби за соціальне й на­ціональне розкріпачення народу, тим самим не розриваючи вісь безперер­вності історичного часу.

 Поезія пройнята народнопоетичною символікою: місяць, вітер, чай­ка, степ, могили, домовина. Тропи також мають народнопісенне похо­дження: порівняння («Чайка скиглить літаючи, // Мов за дітьми пла­че»)’, персоніфікація («На тім степу скрізь могили // Стоять та суму­ють»)’, постійні епітети («сине море», «червоні жупани», «чужі люде», «слава козацькая»).

 Усе це сприяє висловленню основних ідей послання:

•  минуле має дати відповідь на проблеми сучасності, щоб дізнати­ся, «Чия правда, чия кривда // чиї ми діти»;
•  заклик поета оспівувати героїчне минуле народу; 
• віра в безсмертя рідного народу, його мови, культури. 

Елегійні описи славного історичного минулого, яке не вернеться, звеличення козацтва, сцени звитяжних козацьких походів характерні й для інших ранніх творів Т. Шевченка.