29.03. Зарубіжна л-ра. 9-й клас.
Тема. "Ляльковий дім" як соціально-психологічна драма. Особливості драматичного конфлікту та розвиток сценічної дії (зовнішньої і внутрішньої).
Драма народилася в давнину, коли поєдналися два бажання: бажання танцювати й бажання слухати історію. Танець перетворився на діалог, історія стала ситуаціє. Коли Ібсен почав створювати п’єси, мистецтво драматурга було зведено до вміння винаходити ситуації, що захоплюють. Уважалося, що коли ситуація дивовижна, то і пса буде цікавою. Шекспір вивів на сцену нас, але не наші ситуації… Ібсен доповнює Шекспіра. Він показує нам не тільки нас самих, але і у відповідних ситуаціях… його п’єси вміють і боляче ранити нас, і сповнювати надією на порятунок від ідеалістичної тиранії. (Б.Шоу)
Наприкінці XIX ст.. роман кінчав уже втомлено шлях, так бадьоро початий на початку століття; поезія розпачливо побивалась, бажаючи змінити старі та давні теми в «нові, новітні, найновіші»; новела почала тратити свіжість барв, - але саме тоді драма розбила, нарешті, кайдани мертвої рутини, що то від них так довго та одважно намагався визволити її єдиний у своїм роді … талант «північного лицаря» Ібсена. (Л.Українка)
Соціально-психологічна дрàма — драматичний твір, у якому відображено зіткнення внутрішніх прагнень героя із соціальними обставинами, глибоко розкрито психологію персонажів, мотиви їхніх учинків, роздуми, почуття, що свідчить про стан суспільства взагалі та його вплив на духовний світ людей.
«Ляльковий дім» – це розповідь про родину, про людей, які прожили разом багато років, але так і не зуміли стати щасливими – класичний зразок соціально-психологічної драми. Ця п’єса є прикладом того, як соціальний за своєю суттю конфлікт – зіткнення природних людських прагнень і нелюдських законів суспільства – набуває спочатку моральну забарвлення (в рамках сім’ї з’ясовується, морально чи аморально надійшла Нора, підробивши підпис на векселі), а потім дію переходить у сферу психології – основна увага зосереджується на душевну боротьбу головної героїні.
Не випадково п’єсу «Ляльковий дім» часто називають просто «Нора». Мова в ній в першу чергу йде про несправедливість, допущену суспільством по відношенню до жінки.
Дія в п’єсі розгортається напередодні світлого свята – Різдва Христового, і починається воно зображенням ілюзії щастя головної героїні. Нора, молода красива жінка, повертається з міста з подарунками для дітей і чоловіка.
У житті її родини закінчився важкий, період: чоловік одержав посаду директора банку, важка праця та безгрошів’я залишилися в минулому. Нору оточує влаштований побут, прекрасні діти, люблячий чоловік. Сім’я зайнята приготуваннями до свята. Всі веселі. Нора і сама радіє, як дитина. Цим підкреслюється перший мотив – зовнішнє благополуччя, життя – несерйозне, як гра.
У Нори начебто є всі підстави радіти життю і відчувати себе щасливою, але це тільки ілюзія. Вже в ці хвилини сім’я перебуває на межі катастрофи і не тому, що подружжя не люблять один одного, а тому, що чоловік не визнає за дружиною спроможності здійснювати осмислені вчинки, ніж штовхає її на злочин. Кілька років тому Торвальд надірвав здоров’я на важкій роботі і Знадобилися гроші на його лікування.
Нора, внутрішньо незадоволена тим, що для чоловіка вона тільки іграшка, «легковажна пташка», переконує його, ніби сама зуміла зібрати необхідну суму, але не говорить, як саме їй вдалося це зробити. Така правда може зруйнувати сімейне щастя, вважає вона. Тепер Нора таємно виплачує борг. Для неї це є незаперечним доказом того, що вона – доросла самостійна людина, здатний приймати рішення і нести за них відповідальність. Всі події в п’єсі розгортаються навколо цього «аморального» вчинку Нори і її спроб довести, перш за все самій собі, що вона – особистість.
Торвальд, навіть дізнавшись про мотиви, бачить тільки зовнішній бік подій – вину Нори, економічне порушення, не розуміючи внутрішніх поривів дружини і не бажаючи жертвувати собою, як це робила вона. Тим часом події набувають все більш драматичну і навіть трагічну забарвлення. Нільс Крогстад просить Нору вплинути на свого чоловіка, щоб той не звільняв його з займаної посади, і загрожує в іншому випадку розповісти всю правду.
Мотиви, що штовхнули Нору на злочин, були благородними, але Крогстад переконує її, що «закон не цікавиться причинами». З його листа стає зрозумілим, хто насправді подруга Нори Христина Лінне (що нею рухає: жага справедливості або жіноча заздрість?), А сам Крогстад, виявляється, видобуває гроші нечесним шляхом, щоб утримувати своїх дітей, рано втратили матері. Злочин, скоєний Крогстада, в очах закону таке ж, як і те, що зробила Нора. Жінка обурена несправедливістю законів, які залишаються байдужими до моральних намірам і мотивами вчинків людей. Вона глибоко переживає своє безвихідне становище, тим більше що чоловік її – самозакоханий егоїст, який пишається власною бездоганністю, залишається непохитним.
Нора в розпачі, вона постійно розмірковує про ситуації, що створилася болісно шукає вихід з неї. Але незабаром події приймають новий оборот: зустріч з Христиною змінила Крогстада, він став великодушним, відмовився від шантажу і знищив підроблений вексель. А в житті Нори дива не сталося – у вчинку Крогстада Торвальд бачить лише своє спасіння, вважаючи дружину просто продовженням себе, своєю власністю. Нора не скористалася можливістю уникнути неприємностей (їй варто було тільки попросити про допомогу свою подругу), навпаки, вона свідомо спровокувала Торвальда прочитати лист, провокуючи тим самим і сцену їх останньої розмови. Здається, Хельмер готовий «пробачити» дружину, але не здогадується про те, в якому потворному вигляді сам постав перед Норою, наскільки вона в ньому розчарована. До цього моменту Нора вже стільки пережила, передумала і переоцінила у своєму житті, що готова до рішучих дій. Вона остаточно переконалася, що назавжди залишиться для чоловіка тільки пташкою, улюбленої дорогою іграшкою, з якою приємно грати, тому що вона гарна.
Нора вже винесла остаточний вирок своїй любові: «Я побачила, що ти не той, за кого я тебе приймала», – говорить вона Торвальду і цими словами підводить підсумок свого заміжжя. Нора усвідомлює, що її сімейне щастя виявилося ілюзією, що вісім років вона прожила з людиною, народила йому трьох дітей, але справжньої родини вони так і не створили, так і не стали по-справжньому близькими і рідними один для одного. В її душі зростає відчуття відчуження від родини, вона навіть переконує себе, що не має права виховувати своїх власних дітей. Біль від усвідомлення суті прожитого життя і розчарування в Торвальд пробудили в Нори непереборне бажання бути самою собою, і тепер її вже ніщо не зможе зупинити.
Сучасники Ібсена говорили, що «нова драма» почалася зі слів Нори, сказаних Торвальду Хельмер: «Нам з тобою є про що поговорити». Вже самі ці слова були переворотом насамперед внутрішнього життя жінки, яка відчула себе в змозі звільнити свою свідомість від панують над ним забобонів.
Нора вирішується на дуже важкий для себе крок – проявити свою людську сутність, стати особистістю наперекір суспільству. Вона не бажає більше бути іграшкою, лялькою, не здатної мислити, вона не хоче, щоб з нею грали. Вона більше не буде слухняно виконувати бажання та примхи інших, вона рішуче і послідовно переступає через загальноприйняті норми, які стоять на шляху набуття нею власного «я», вона залишає будинок і сім’ю, тому що зневірилася в усьому, що її оточувало. На світі немає більше чудес, і тому Нора спрямовується на пошуки істини.
І тим не менш, у цій п’єсі основний конфлікт не вирішено. Роздільна здатність його, тобто фінал боротьби Нори з догмами суспільства, можливий, але тільки за рамками твору. Нора пішла з сім’ї, але що чекає її попереду? Мабуть, ми самі повинні знайти відповідь на це питання. Така незавершеність розвитку конфлікту залишає відкритий фінал.
Сам Ібсен так говорив про мету будь-драми: «П’єса не закінчується з падінням завіси після п’ятої дії – справжній фінал знаходиться за його межами; письменник позначив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, потім – наша справа, справа кожного читача чи глядача самостійно дійти до цього фіналу шляхом власної творчості ».
Не випадково п’єсу «Ляльковий дім» часто називають просто «Нора». Мова в ній в першу чергу йде про несправедливість, допущену суспільством по відношенню до жінки.
Дія в п’єсі розгортається напередодні світлого свята – Різдва Христового, і починається воно зображенням ілюзії щастя головної героїні. Нора, молода красива жінка, повертається з міста з подарунками для дітей і чоловіка.
У житті її родини закінчився важкий, період: чоловік одержав посаду директора банку, важка праця та безгрошів’я залишилися в минулому. Нору оточує влаштований побут, прекрасні діти, люблячий чоловік. Сім’я зайнята приготуваннями до свята. Всі веселі. Нора і сама радіє, як дитина. Цим підкреслюється перший мотив – зовнішнє благополуччя, життя – несерйозне, як гра.
У Нори начебто є всі підстави радіти життю і відчувати себе щасливою, але це тільки ілюзія. Вже в ці хвилини сім’я перебуває на межі катастрофи і не тому, що подружжя не люблять один одного, а тому, що чоловік не визнає за дружиною спроможності здійснювати осмислені вчинки, ніж штовхає її на злочин. Кілька років тому Торвальд надірвав здоров’я на важкій роботі і Знадобилися гроші на його лікування.
Нора, внутрішньо незадоволена тим, що для чоловіка вона тільки іграшка, «легковажна пташка», переконує його, ніби сама зуміла зібрати необхідну суму, але не говорить, як саме їй вдалося це зробити. Така правда може зруйнувати сімейне щастя, вважає вона. Тепер Нора таємно виплачує борг. Для неї це є незаперечним доказом того, що вона – доросла самостійна людина, здатний приймати рішення і нести за них відповідальність. Всі події в п’єсі розгортаються навколо цього «аморального» вчинку Нори і її спроб довести, перш за все самій собі, що вона – особистість.
Торвальд, навіть дізнавшись про мотиви, бачить тільки зовнішній бік подій – вину Нори, економічне порушення, не розуміючи внутрішніх поривів дружини і не бажаючи жертвувати собою, як це робила вона. Тим часом події набувають все більш драматичну і навіть трагічну забарвлення. Нільс Крогстад просить Нору вплинути на свого чоловіка, щоб той не звільняв його з займаної посади, і загрожує в іншому випадку розповісти всю правду.
Мотиви, що штовхнули Нору на злочин, були благородними, але Крогстад переконує її, що «закон не цікавиться причинами». З його листа стає зрозумілим, хто насправді подруга Нори Христина Лінне (що нею рухає: жага справедливості або жіноча заздрість?), А сам Крогстад, виявляється, видобуває гроші нечесним шляхом, щоб утримувати своїх дітей, рано втратили матері. Злочин, скоєний Крогстада, в очах закону таке ж, як і те, що зробила Нора. Жінка обурена несправедливістю законів, які залишаються байдужими до моральних намірам і мотивами вчинків людей. Вона глибоко переживає своє безвихідне становище, тим більше що чоловік її – самозакоханий егоїст, який пишається власною бездоганністю, залишається непохитним.
Нора в розпачі, вона постійно розмірковує про ситуації, що створилася болісно шукає вихід з неї. Але незабаром події приймають новий оборот: зустріч з Христиною змінила Крогстада, він став великодушним, відмовився від шантажу і знищив підроблений вексель. А в житті Нори дива не сталося – у вчинку Крогстада Торвальд бачить лише своє спасіння, вважаючи дружину просто продовженням себе, своєю власністю. Нора не скористалася можливістю уникнути неприємностей (їй варто було тільки попросити про допомогу свою подругу), навпаки, вона свідомо спровокувала Торвальда прочитати лист, провокуючи тим самим і сцену їх останньої розмови. Здається, Хельмер готовий «пробачити» дружину, але не здогадується про те, в якому потворному вигляді сам постав перед Норою, наскільки вона в ньому розчарована. До цього моменту Нора вже стільки пережила, передумала і переоцінила у своєму житті, що готова до рішучих дій. Вона остаточно переконалася, що назавжди залишиться для чоловіка тільки пташкою, улюбленої дорогою іграшкою, з якою приємно грати, тому що вона гарна.
Нора вже винесла остаточний вирок своїй любові: «Я побачила, що ти не той, за кого я тебе приймала», – говорить вона Торвальду і цими словами підводить підсумок свого заміжжя. Нора усвідомлює, що її сімейне щастя виявилося ілюзією, що вісім років вона прожила з людиною, народила йому трьох дітей, але справжньої родини вони так і не створили, так і не стали по-справжньому близькими і рідними один для одного. В її душі зростає відчуття відчуження від родини, вона навіть переконує себе, що не має права виховувати своїх власних дітей. Біль від усвідомлення суті прожитого життя і розчарування в Торвальд пробудили в Нори непереборне бажання бути самою собою, і тепер її вже ніщо не зможе зупинити.
Сучасники Ібсена говорили, що «нова драма» почалася зі слів Нори, сказаних Торвальду Хельмер: «Нам з тобою є про що поговорити». Вже самі ці слова були переворотом насамперед внутрішнього життя жінки, яка відчула себе в змозі звільнити свою свідомість від панують над ним забобонів.
Нора вирішується на дуже важкий для себе крок – проявити свою людську сутність, стати особистістю наперекір суспільству. Вона не бажає більше бути іграшкою, лялькою, не здатної мислити, вона не хоче, щоб з нею грали. Вона більше не буде слухняно виконувати бажання та примхи інших, вона рішуче і послідовно переступає через загальноприйняті норми, які стоять на шляху набуття нею власного «я», вона залишає будинок і сім’ю, тому що зневірилася в усьому, що її оточувало. На світі немає більше чудес, і тому Нора спрямовується на пошуки істини.
І тим не менш, у цій п’єсі основний конфлікт не вирішено. Роздільна здатність його, тобто фінал боротьби Нори з догмами суспільства, можливий, але тільки за рамками твору. Нора пішла з сім’ї, але що чекає її попереду? Мабуть, ми самі повинні знайти відповідь на це питання. Така незавершеність розвитку конфлікту залишає відкритий фінал.
Сам Ібсен так говорив про мету будь-драми: «П’єса не закінчується з падінням завіси після п’ятої дії – справжній фінал знаходиться за його межами; письменник позначив напрям, у якому доводиться шукати цей фінал, потім – наша справа, справа кожного читача чи глядача самостійно дійти до цього фіналу шляхом власної творчості ».
Домашнє завдання: Виявити провідні проблеми, теми, мотиви у п'єсі; пояснити конфлікт драматичного твору.
Коментарі
Дописати коментар