01.04. Зарубіжна л-ра. 5-й клас. 

Тема. Марина Іванівна Цвєтаєва. "Книга в червоній палітурці". Чарівний світ літератури і мистецтва у вірші.

Марина Цвєтаєва. Марина Іванівна Цвєтаєва народилася 26 вересня 1892 р. в Москві. Її батько, професор Московського університету Іван Володимирович Цвєтаєв, був засновником і першим директором Музею мистецтв, нині Державний музей образотворчого мистецтва імені О. С. Пушкіна. Мати, Марія Олександрівна Мейн, була талановитою піаністкою, захоплювалася поезією, писала вірші. «У нашому домі музика лилася звідусіль», — згадувала М. Цвєтаєва про роки свого дитинства.

Іван Цвєтаєв уважав, що тільки мистецтво може змінити людей, зробити їх добрішими, світлішими серцем. Доньки Марина та Анастасія (у сім’ї їх звали Муся і Ася) зростали в атмосфері служіння красі. Кожна з них у подальшому теж буде всім серцем віддана мистецтву: Марина стане видатною поетесою, Анастасія — письменницею і перекладачем. Рано втративши матір, дівчата не відступили від свого мистецького покликання, від тих ідеалів, які прищепили їм батьки. 1910 р., ще навіть не закінчивши гімназію, Марина потайки від рідних готує до видання свою першу поетичну збірку «Вечірній альбом». Читачі, які ознайомилися з цією книжкою, одразу зрозуміли, що в Росії з’явилася нова зірка поезії.

У найважчі роки життя М. Цвєтаєва знаходила спасіння й душевну розраду у творчості. Силою уяви вона линула у світ свого дитинства, світ мистецтва, любові й людяності, де завжди почувалася вільною та щасливою.

Аналіз твору вірша "Книги в червоній палітурці", Марина Цветаєва:

Тема: Про улюблені книжки, про улюблене заняття – читання.

Ідея: світ дитинства та світ Книги — це один гармонійний та щасливий світ, а світ дорослих контрастує з ними, тому що вони більше не вірять в реальність світу Книги.

Головна думка: на думку автора, віра в живе слово Книги і робить дитину чистою, сміливою та щасливою. Герої найкращих творів світової дитячої літератури стали для багатьох хлопчиків і дівчаток різних країн та епох не тільки найкращими друзями, а й провідниками у неповторний світ, де завжди сяє сонце, де панують щастя, радість і завжди звучить дитячий дзвінкий сміх!

Ліричний герой: доросла людина "Из рая детского житья...". Рай — щось далеке та невимовно прекрасне. Дитинство залишилось у минулому ліричної героїні. Вона остаточно прощається з дитинством. Доросла героїня розуміє, що щастя, радість залишились у далекому дитинстві й ніколи не повернуться, в дорослому житті немає місця фантазії, літературні герої ніколи більше не оживуть. У дорослому житті багато зла та несправедливості, з гіркотою героїня говорить про те, що єдині, хто не зрадить, — це улюблені з дитинства книги, що робили її щасливою.

Сюжет вірша:
розповідає про маленьку авторку, одержимою книгами, і сюжетами творів Марка Твена. Дух ліричної героїні захоплювали напружені сцени, такі як розв'язка роману "Принц і жебрак", момент в печері з Томом і Беккі з "Тома Сойєра". Калейдоскопом ці сюжети миготять у міру прочитання вірша. Своє твір Марина Цвєтаєва закінчує, використовуючи урочисті звернення до славу дитинству і книгам - "про золоті часи", "про золоті імена". Вірш перетворюється в гімн, в оду літературі і юним рокам.

Художні засоби: епітети: «золоті часи», «потертому палітурці», «манірною вдови», уособлення: «тремтять вогники», вигуки: «мені страшно!», «Боже!» і риторичне питання: «... чому серед червоних книг знову за лампою не заснути б?».